Блог соціального педагога Ігнатюк Людмили Михайлівни

Як ми можемо собі допомогти не панікувати та знизити рівень тривоги:

• в стресовий момент - увага на ноги. Подивитися, на них, особливо, коли не відчуваються ноги. стояти стабільно, не дати землі «піти з-під ніг». міцні і впевнені стопи на землі. топати, стрибати, давати дітям бігати скільки можна

• спиною спертись на стіну, стілець. відчути опору

• знайти погляд іншого поруч. Знайти, на чому сфлкусувати погляд

• сжимати, терти долоні

• обійняти себе, похлопати по плечам. пояснити дитині про янгола-охоронця, який так тебе обіймає (хто вірить - пояснити собі)

• точка між мізинцем і безіменним - пом‘яти

• простукати грудну клітину 1 удар на секунду (нормалізація серцебиття). не частіше! дитині можна простукати колінки або плечі. проговорювати «я правляюсь, ми справляємось! ми молодці»

• потягуватись! розтягувати м‘язи. в стресі м‘язи спазмуються. мінімально - тягніть шию, пальці рук

• активно розминайте обличчя, кривляйтесь, дуркуйте як можете 

• видихати довше, ніж вдихати. «задувати свічку», співати

• не рухаючи головою, поводити очима до крайніх точок - вверх, вниз, право, ліво. затримати

• обіймати дітей і всіх-всіх

• пити воду. хоч по-трошки

• нагадувати собі і дітям ходити в туалет

• плакати, якщо плачеться. так виходить кортизол,'

ти - океан. океан сили, спокою. за тобою - рід, земля, хлопці на передовій і наші діти. турбуйся про себе, так ти підтримаєш і себе, і інших 

дихай. ми в силі

загальне з вчорашнього ефіру з психологинею Світланою Ройз ❤️ там ще багато було.