Рукави як писанка, а личко як маків цвіт)))
Отже, декілька слів про орнаменти української символіки.
Їх є багато, але чи ставили ви собі питання, чому ми їх любимо вже стільки років!
В особливі дні та події, у важливі періоди життя, за дивним покликом душі виникає бажання одягнути вишиванку або зробити її своїм дітям.
Тож не буду вдаватись у подробиці, але історично візерунки та орнаменти – це закодований порядок, протидія хаосу та руйнуванню.
Стежка за стежкою, хрестик за хрестиком і вибудовується нова система, що має унікальний сенс та власну логіку – ментальну, етнічну, графічну, культуральну.
У нашому випадку це не лише краса та єдність з природою, це ще внутрішня картографія архетипів тих, що захищають та дають силу не втратити себе, утверджують ідентичність та самобутність у неконтрольованому хаосі буття, який кожного разу дає виклик «Борись та живи!».
Сховані молитви та мантри, шопіток та промови благословінь при створенні вишиванок дають особливу силу. І коли кохана дівчина вишивала підпоясник своєму парубку, то від нього відлітали стріли ворога (може, легенда, а, може, ні).
Коли мати одягала вишиту сорочечку синові, вроки його не брали. Коли ж хотіли нове життя, то робили вишиванку, медитуючи на зміни.
То ж нехай буде з нами міць кожного орнаменту нашого народу, як потужна броня від ворога. Збережи, Україно, дітей своїх!
З тижнем української вишиванки нас!
Немає коментарів:
Дописати коментар